Значення
-
НАУКОЦЕНТРИ́ЗМ, -у, чол. Світоглядна позиція, що визнає науку центральним, визначальним чинником розвитку суспільства, культури та пізнання, абсолютизуючи її роль як єдиного джерела істинного знання та основи для вирішення всіх соціальних і практичних проблем.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наукоцентризм, р. наукоцентризму, д. наукоцентризмові, з. наукоцентризм, о. наукоцентризмом, м. наукоцентризмі, к. наукоцентризме