НАУКОЦЕНТРИ́ЗМ, -у, чол. Світоглядна позиція, що визнає науку центральним, визначальним чинником розвитку суспільства, культури та пізнання, абсолютизуючи її роль як єдиного джерела істинного знання та основи для вирішення всіх соціальних і практичних проблем.
наукоцентризм
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: t.d. () |