Тлумачення із “Словника української мови”* Н А ТИНА , и, ж ., діал. Дика лобода . На протилежнім кінці картопляної нивки з-посеред високих рядків і напіввисохлої натини мигнула йому чорна , обстрижена голова одного з братів (Фр., VI, 1951, 144); Настя пригадала , що їй треба ж нарвати на городі натини корові , і вона разом із Сонею одразу зникла ( Вас ., II, 1959, 194).
натина
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |