Натуралізм, -у, чол.
1. Напрям у літературі та мистецтві останньої третини XIX — початку XX століття, що прагнув до зовнішньо точної, безпристрасної фіксації дійсності, зосереджуючись на біологічних, фізіологічних і побутових аспектах життя людини, часто з акцентом на її соціальне середовище та спадковість.
2. У філософії та методології науки — світоглядна позиція, яка розглядає природу як єдину, всеосяжну реальність, заперечуючи існування надприродних сил або явищ, і стверджує, що всі аспекти буття (включно зі свідомістю та суспільством) можна пояснити виключно природними законами та причинами.