Словник Української Мови
Буква
НА́ТЕРТЯ, іменник середнього роду.
1. Дія або стан за значенням натерти, натирати 1; пошкодження шкіри внаслідок тертя. Натертя на п’яті.
2. мед. Запалення шкіри, спричинене тривалим тертям; потертість.
Відсутні
