Словник Української Мови
Буква
НА́ТАН, іменник чоловічого роду, власна назва.
1. Чоловіче ім’я давньоєврейського походження; у перекладі означає «дарований Богом», «подарунок». Поширене в єврейській та інших культурах.
2. Біблійний пророк, що жив за часів царів Давида та Соломона; відомий своєю мудрістю та викривальною притчею про багатія та бідняка (Старий Заповіт).
Приклад 1:
Тим з більшим запалом поринула я в концертне життя: хори — народні й академічні, виконавці — вокалісти й інструменталісти — Зара Долуханова і Ніна Дорліак, тріо Лісіціан, Святослав Ріхтер і Мстислав Ростропович (ніколи не забуду його блискучих авторських концертів з коментарями до виконуваних ним творів, зокрема присвячених йому концертів Шостаковича, з демонстрацією досягнень своїх учнів), симфонічні концерти з уславленими диригентами, серед яких Віллі Фереро, Герман Абендрот, Євгеній Мравинський, чеський симфонічний оркестр із Карелом Анчерлом, та й наші незрадливі й невтомні Натан Рахлін і Костянтин Симеонов, — вибирати було з кого. Філармонія стала моїм другим домом після «академки» і постійним місцем зустрічі з друзями, аматорами музики.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”