1. (від дієслова “насильствувати”) Такий, що зазнав насильства, примусу; підданий насильницьким діям.
2. (перен., розм.) Нав’язаний, здійснений проти волі, природного стану або здорового глузду; штучний, вимушений.
Словник Української Мови
Буква
1. (від дієслова “насильствувати”) Такий, що зазнав насильства, примусу; підданий насильницьким діям.
2. (перен., розм.) Нав’язаний, здійснений проти волі, природного стану або здорового глузду; штучний, вимушений.
Відсутні