Значення
-
**НАСУ́ЩНИК**, -а, чол. 1. Той, хто забезпечує щоденне існування, насущні потреби когось; годувальник, добувач.
-
*заст.* Хліб насущний; прожиток, засоби для існування.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. насущник, р. насущника, д. насущникові, з. насущник, о. насущником, м. насущникові, к. насущнику