настил

НАСТИ́Л, у, чол.

1. Суцільне покриття з дощок, плит або інших матеріалів, яке настилають на яку-небудь основу (на підлогу, міст, риштування тощо).

2. Дія за значенням настила́ти, настели́ти; процес укладання такого покриття.

3. спец. Верхній шар дорожнього покриття (з асфальту, бетону, бруківки тощо).

Приклади вживання слова

настил

Приклад 1:
Якщо це не допомагало, то будівельники забивали в рів дерев’яні палі та поміщали на них дерев’яний настил, поверх якого вкладався шар гравію. Коли дорожнє полотно було готове, муляри приступали до підготовки кам’яних блоків для поверхні дороги.
— Невідомий автор, “094 Mlr5”