1. Психічний стан, що характеризується певним спрямуванням думок, почуттів, волі; внутрішня готовність до певних дій, переживань або сприйняття чогось.
2. Схильність, внутрішнє прагнення до чого-небудь; налаштованість на певний лад.
настроєність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Жертовність — і зваженість, тверезість (не лише в переносному, а й у прямому значенні) і ентузіазм, не тільки здатність відгукнутися на заклик, а й настроєність на конкретну дію. З якою ніжністю літні киянки, здавалося б, із зовсім не політизованих верств годували яблуками й пиріжками цих «дітей» із застудженими голосами.
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Частина мови: іменник (однина) |