НАСТОВИ́К, -а, чол. 1. Мисливський термін. Заєць-русак, який народжується ранньою весною, коли ще лежить сніг, вкритий твердою кіркою (настом).
2. Діалектне. Вітер, що спричиняє утворення насту на снігу; також період, коли дме такий вітер.
настовик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |