Значення
-
Викликати в кого-небудь почуття тривоги, підозри, недовіри; змушувати бути обачним, пильним.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я насторожую, ти насторожуєш, він насторожує, ми насторожуємо, ви насторожуєте, вони насторожують
Словник Української Мови
Викликати в кого-небудь почуття тривоги, підозри, недовіри; змушувати бути обачним, пильним.
я насторожую, ти насторожуєш, він насторожує, ми насторожуємо, ви насторожуєте, вони насторожують