**насторочити**, -чу, -чиш, док., перех., рідко. Те саме, що насторожити. Наставити, підняти догори (вуха, голову тощо), прислухаючись або придивляючись до чогось; нагострити.
насторочити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови