насторч

Приклад 1:
“Листи повернеш”, — розпоряднулася наостанцi, шорстко й дiлови‑то, — не те щоб їй справдi так уже баглося тi лис‑ти, що було — вiдгуло, фiг з ними, а от вивiльнити з‑пiд нього всi рештки себе, в яких iще знати кволе посi‑пування живця, свербiло, i то дуже, — а вiн з мiсця замкнувся, виставивши насторч оте своє небезпечно розвинене, куди там псевдомужнiм голлiвудiвським сперматозаврам, пiдборiддя: “I не подумаю. Це — моє”, — твоє, голубе мiй, iно те, що намалював, i не треба себе дурити: в що сам не провалюєшся — на безбач, з головою, — нiколи твоїм не стане.
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Приклад 2:
А перед самим проходом стояв насторч величезний кам’яний стовп, усподу геть підмитий водою і для того тонший, а вгорі немов головатий, оброслий папороттю та карлуватими берізками. Се був широко звісний Сторож, котрий, бачилось, пильнував входу в тухольську долину і готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б до сього тихого, щасливого закутка.
— Невідомий автор, “Zakhar Bierkut Ivan Iakovich”