1. (розм.) Надати, надавати комусь, чомусь старшинства, переваги; визнати когось старшим за віком, становищем тощо.
2. (заст.) Стати старшим, подорослішати; набути життєвого досвіду.
настарчити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ані вбути, ані вгорнути, ані нагодувати — таки нічо не мож настарчити. Ходіть-ко трохи босі, та, може, вас бор-ше повіхаплює.
— Зеров Микола, “Камена”
Частина мови: дієслово () |