наспід

Приклад 1:
Хто зра­зу не пе­ре­ля­кав­ся то­го пок­ри­ку та брав­ся за діло, то­го за­хоп­лю­ва­ло жит­тя на свої бистрі хвилі, мча­ло усе впе­ред, впе­ред,- то ки­да­ло йо­го наспід, за­ли­ва­ло; то вер­га­ло на­верх, підки­да­ло вго­ру, зно­ву нес­ло на гре­бе­нястій хвилі – аж по­ки не ви­но­си­ло на бе­рег… Хоч боліли іноді у на­шо­го плав­ця пом’яті бо­ки, а все-та­ки він, хоч і нет­вер­ди­ми но­га­ми, сту­пав на ту зем­лю, де ко­лись усе жив­ло трем­та­ло йо­го ду­ху. Усе-та­ки він був гос­по­дар на ній, а не по­пи­хач, не най­мит.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”