1. Той, хто наслідує когось або щось; наступник, продовжувач справи, традицій, ідей попередників.
2. У цивільному праві: фізична або юридична особа, яка набуває майнові права та обов’язки померлого (спадкодавця) в порядку спадкування; спадкоємець.
наслідувач
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
somnus — Сон; Пификов — очевидно, наслідувач, від грецьк. pithecus — мавпа.
— Григорій Сковорода, “Сковорода Григор Й. Григор Й Сковорода В Рш . П Сн . БайКи. Д Алоги. Трактати. Притч . Прозов Переклади”
Частина мови: іменник (однина) |