**НА́СЬКИЙ**, -а, -е. Те саме, що *наш*; який стосується нас, належить нам, пов’язаний з нами (уживається переважно в розмовному мовленні, іноді з відтінком фамільярності або іронії).
наський
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Пан Наський і завше не дуже-то говіркий[10], тепер і зовсім умовк, бо й дружина його якось загадково примовкла; очі її дивилися так, мовби вона зовсім, так-таки зовсім не бачила ні Хомутовникова, ні Хуторенка, дарма що Хуторенко сидів зовсім близько. Хуторенко ж, чи здорожений, чи, може, здоса-дований, що застав інших гостей, був якийсь похмурий, лиш інколи муркав щось на одповідь… Се теж гість!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: прикментик () |