1. Скликати, збирати когось, закликаючи, покликаючи.
2. Викликати, спричиняти явище, дію (часто негативного характеру).
Словник Української Мови
Буква
1. Скликати, збирати когось, закликаючи, покликаючи.
2. Викликати, спричиняти явище, дію (часто негативного характеру).
Приклад 1:
Я тільки хочу щось спитати: Траплялось на віку мені Такеє бачити ледащо, — Подивишся — не годне ані на що; А як почне тебе судить, То так оббреше, обчернить Та рознесе таку погану славу, Що соромно й сказать… Так я се й хочу вас, панове, попитать: Еге, не гріх таку прояву Свинею величать?… 1858 Сила Щоб хуторну хандру прогнати, Один вигадливий Панок Задумав до себе розумних наскликати І світом мудрості розбуркать свій куток. На раду він покликав Кума, Бо між розумними то був найкращий цвіт: Він і мовчить розумно, і розумно дума, Бо знав людей і бачив світ.
— Котляревський Іван, “Енеїда”