1. (від “кінчити”) До кінця, повністю, цілком; так, щоб нічого не залишилося.
2. (від “кінчитися”) До такого стану, коли щось закінчується, вичерпується або гине.
наскінчу
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Наскінчу схопила себе обіруч за лиця — «так і вирву!» — каже, — та боліло. Прибувши в пансіон, як там звали, — нібито до Печержинської, Мася ходила сама не своя, наче осиротіла; і не їсть, а тільки лизне, аби з голоду не вмерти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |