Значення
-
Частина знаряддя, інструменту або механізму, яка надівається, прикріплюється до основної частини для виконання певної роботи або зміни функції (наприклад, насадка для міксера, для шуруповерта).
-
Пристрій, що кріпиться до чогось, часто для подачі матеріалу або з’єднання з чимось (наприклад, насадка для шланга, для паяльника).
-
У рибальстві — приманка (штучна або природна), що надівається на гачок вудки.
-
У техніці — деталь, призначена для з’єднання, переходу або зміни напрямку руху рідини, газу тощо (наприклад, насадка сопла).
-
У сільському господарстві та садівництві — частина рослини (пагін, брунька), яку прищеплюють на іншу рослину (підщепу).
Правопис та відмінювання
н. насадка, р. насадки, д. насадці, з. насадку, о. насадкою, м. насадці, к. насадко