насадка

1. Частина знаряддя, інструменту або механізму, яка надівається, прикріплюється до основної частини для виконання певної роботи або зміни функції (наприклад, насадка для міксера, для шуруповерта).

2. Пристрій, що кріпиться до чогось, часто для подачі матеріалу або з’єднання з чимось (наприклад, насадка для шланга, для паяльника).

3. У рибальстві — приманка (штучна або природна), що надівається на гачок вудки.

4. У техніці — деталь, призначена для з’єднання, переходу або зміни напрямку руху рідини, газу тощо (наприклад, насадка сопла).

5. У сільському господарстві та садівництві — частина рослини (пагін, брунька), яку прищеплюють на іншу рослину (підщепу).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |