Значення
-
(іст.) Військовий чин у запорозькому козацтві, помічник гармаша (нарита), який відповідав за догляд за гарматами, підготовку снарядів та допомагав під час стрільби.
-
(перен., рідко) Той, хто обслуговує гармату або іншу важку артилерійську зброю; канонір.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наритник, р. наритника, д. наритникові, з. наритник, о. наритником, м. наритникові, к. наритнику