нарядниця

1. Жінка, яка відповідає за наряд (розподіл робіт, чергування) серед робітників або службовців у певному колективі.

2. У військовій справі — солдатка або сержантка, яка призначається для видачі речей зі складу (обмундирування, спорядження) особовому складу підрозділу.

3. Заст. Жінка, яка керує одягом, убранням, гардеробом (наприклад, у театрі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |