нарядник

[nɑrjɑdnɪk] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. (істор.) Посадовець у козацькому війську, зокрема в Запорозькій Січі, який відповідав за видачу зброї, амуніції, провіанту та іншого майна (наряду).

  2. (істор., рідше) Той, хто відповідав за розподіл робіт (нарядів) серед козаків або селян.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нарядник, р. нарядника, д. нарядникові, з. нарядника, о. нарядником, м. нарядникові, к. наряднику

Більше записів