нари

1. Власна назва історичної місцевості у Києві, що розташовувалася на пагорбах над Подолом, відома з літописів з Х століття; у давнину — ділянка, де відбувалося віче.

2. Заст. Наріччя, діалект, говірка; місцева мовна особливість.

3. Рідкісне. Ті ж народи, що й нари́ни — дерев’яні лави для сну, зазвичай в’язничні, встановлені в кілька ярусів.

Приклади вживання слова

нари

Приклад 1:
Він лише зціпив зуби, намацав нари і, здершись на них, ліг горічерева, заплющив очі і так лежав пластом. Він не спав і нічого не думав — він марив.
— Невідомий автор, “Ivan Sad Getsymanskyy”

Приклад 2:
нэцыі вихром, ис- повэдающе нари– цающе бGа быти воздуха. ведра и безгодия 17.
— Невідомий автор, “Pizni Ukrayinski Zhitiia Sviatogo Kniazia Vol”