наруга

1. Грубе, образливе глузування, принизливе висміювання когось або чогось; зневага, образа.

2. (застаріле) Насильство, сваволя, знущання; порушення, профанація (наприклад, моральних норм, святинь).

Приклади вживання

Приклад 1:
Козак глянув у перекошене од страху обличчя пана, і йому згадалася вся наруга, й серце закипіло гнівом. Заходячи збоку, замахнувся.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”

Частина мови: іменник (однина) |