наручники

1. Пристрій для обмеження рухливості рук, що складається з двох металевих кілець (браслетів) з замком, з’єднаних між собою ланцюгом або шарніром; застосовується правоохоронними органами для фіксації рук заарештованої або затриманої особи.

2. (переносно) Будь-які обмеження, примус, позбавлення свободи дій або волевиявлення.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |