нарубень

1. У техніці та промисловості — позначка, зарубка або риска, яку роблять на поверхні матеріалу (металу, дерева тощо) для визначення лінії подальшої обробки, розрізу чи складання.

2. У переносному значенні — точний орієнтир, межа або норма, до якої щось доведено або якої слід дотримуватися.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прислівник () |