Словник Української Мови
Буква
Нарти — легкі низькі сани з довгими, загнутими спереду полозами, що традиційно використовуються народами Півночі (наприклад, ненцями, чукчами, коряками) для пересування по снігу та льоду, запряжені собаками (собачі нарти) або оленями (оленьї нарти).
Нарти — у міфології народів Кавказу (зокрема, адигів, абхазів, осетинів) — раса могутніх героїв-богатирів, персонажі національного епосу «Нарти».
Приклад 1:
Пішоходами бігли, поховавши носи в ковніри й натикаючись одне на одного, аборигени столиці — службовці, робітники, військові, — росіяни, українці, китайці, корейці… Військові з течками і цивільні з військовими планшетками та шкіряними військовими сумками через плече… Дудніли авто, ляскаючи ланцюгами, і тут же їхали нарти, запряжені північними оленями, — то десь приїхали гольди до столиці. Рогаті миршаві олені й гостровухі миршаві пси та екзотично вбрані низенькі гольдячки, що сиділи на нартах, привертали увагу хабаровців.
— Невідомий автор, “Tigrolovi”