1. Той, що з’явився на світ, почав існувати як жива істота (про людину або тварину).
2. Який має певні природні здібності, схильності або призначення (зазвичай у поєднанні з іменником у родовому відмінку).
народжений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Народжений у пеклі не досягне цноти. Я жив би на природі, складав би я вірші, Якби не ти, кохана, якби не, Ріно, ти.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
B. Вчитися того, до чого не народжений. Г. Дружити з тими, для кого не народжений.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Приклад 3:
Бевзь справді народжений до людинолюбства й дружби, народжений слухати й робити все чесне. Та не народжений бути студентом.
— Невідомий автор, “Grigorii Piznai V Sobi Liudinu”
Частина мови: прикментик (True) |