Словник Української Мови
Буква
1. Риси характеру та діяльність, спрямовані на любов до свого народу, піклування про його добробут і відданість його інтересам; патріотизм.
2. (Заст.) Ідейно-етичний принцип, що виражає гуманістичне ставлення до простого люду, народу як носія духовних і моральних цінностей.
Приклад 1:
; і тим і другим однаково недоставало європейської політичної школи, знання того, як в наші часи мусило поступати освічене народолюбство. Через те між російські бунтарі-народники так багато кинулось власне української молодіжі, навіть такої, в котрій народолюбство було перше збуджено власне українофілами, як, напр., в молодіжі чернігівській.
— Spomini 1867-187, “Mikhailo Draghomanov”