нарочний

1. (істор.) Урядова особа, призначена для виконання певних доручень, особливо для передавання важливих повідомлень, державних паперів або транспортування цінностей; кур’єр, посланець.

2. (заст.) Посланець, гонець, якого спеціально відряджено з якимось дорученням або повідомленням.

Приклади вживання слова

нарочний

Приклад 1:
— Од П’єра єсть телеграма, — сказала вона зловіщим голосом, — він її був послав ще вчора, а «нарочний» привіз допіру сьогодні… От прочитайте лишень. Лаговський розгорнув телеграму, де стояло: «Обеих переэкзаменовок не выдержал.
— Тютюнник Григорій, “Вир”