нарочний

[nɑrot͡ʃnɪj] Іменник

Буква:Н

Значення

  1. (істор.) Урядова особа, призначена для виконання певних доручень, особливо для передавання важливих повідомлень, державних паперів або транспортування цінностей; кур’єр, посланець.

  2. (заст.) Посланець, гонець, якого спеціально відряджено з якимось дорученням або повідомленням.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. нарочний, р. нарочного, д. нарочному, з. нарочного, о. нарочним, м. нарочнім, к. нарочний

Більше записів