1. Народ, нація, спільність людей, об’єднаних походженням, мовою, культурою, історичною долею та свідомістю своєї єдності.
2. Уживається як ввічлива або поважна форма звертання до багатьох людей, групи, суспільства.
3. Заст. Рід, покоління, плем’я.
нарід
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Ви кажете про осібну людину, а тут ідеться про цілий нарід. Як його визволити, як йому стати паном самому собі.
— Невідомий автор, “Getman Sin Getmana”
Приклад 2:
Десь давно то, бувало, ксьондзи гійкали на нарід, аби не пив, аби не гайнував, а тепер, видите, нарід і не п’є, і не гайнує, а ґрейціря рівно не видить. Геть нарід приперси, а на Великдень таки рідко котрий солонину має.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
Розумний такий, діловитий нарід і так мало надає значіння дуже поважній справі. 2/VIII — 42 р. Не щоденник у мене, а якийсь базарний кошик.
— Невідомий автор, “Agatangel”
Приклад 4:
Через цю одну кирилицю (й болгарщину) скільки лиха зазнав мій нарід! 30/I — 43 р. Днів два тому у Ясен-ких познайомився з проф.
— Невідомий автор, “Agatangel”
Приклад 5:
Не дешевий папір, Атрамент і жалісні жести, — Ворожою кров’ю і гуком мортир Виписує нарід протести. XX О Націє, дужа і вічна, як Бог, — Не це покоління холопів, — Хто злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і Конотопі?
— Невідомий автор, “105 Oleh-Olghich-Vybranne”
Частина мови: іменник (однина) |