1. Наражати себе на небезпеку, ризик, неприємності; опинитися в небезпечному або несприятливому становищі через власну необережність або необачність.
2. (розм.) Натрапити, наткнутися на когось або щось несподівано, зустрітися з кимось випадково.
наразитися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Відлунням диких прагнень — чи то вдоволень, чи лише велінь — для того, щоб згубитися в цім світі і, проминувши весь його огром, не наразитися на справжню велич, через благесенький ішовши міст. 4.6.1972 «Синочку, чуєш, я тебе забув…» Синочку, чуєш, я тебе забув.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: дієслово () |