1. (діал.) Те саме, що наражати — наштовхувати, натикати на щось гостре, колюче; спричиняти поранення.
2. (перен., діал.) Піддавати когось небезпеці, ризику; наражати на якісь негаразди чи неприємності.
наражувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Нехай тут хоч жиють, хоч гинуть собі, чи ж нам для них наражувати своє життя? Але Тугар Вовк, а особливо Мирослава й Максим, налягали конче, аби кінчити розпочате діло.
— Невідомий автор, “Zakhar Bierkut Ivan Iakovich”
Частина мови: дієслово () |