1. (розм.) Надати комусь поради, вказати правильний шлях або спосіб дій; наставити, напутствувати.
2. (заст.) Приготувати, пристосувати щось для певної мети; налагодити.
напутити
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він прекрасно знається на літературі, він мусить бути чулий до кожного нового подиху, то більше до такого свіжого, мусить підтримати новака, напутити, порадити. Це, зрештою, його обов’язок і завдання.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
А вона ж ще й сирота: нiкому було її доглянути, напутити, остерегти. Може, вона багато лiпша, нiж якi дiвчата, що чесними замiж пiшли, тiльки що поняла вiри такому… Дак чому ж би не знайшовся такий чоловiк, що взяв би її?
— Невідомий автор, “Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich”
Частина мови: дієслово () |