напутниця

1. Жіноча істота (часто фантастична або міфологічна), що супроводжує когось у дорозі, вказує шлях або дає вказівки для подорожі; провідниця, супутниця.

2. У переносному значенні — жінка, яка дає життєві поради, вказує правильний шлях у житті, наставляє; наставниця, порадниця.

3. Застаріла назва жіночої особи, яка за професією чи обов’язком проводила когось, показувала дорогу (наприклад, у незнайомій місцевості).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |