1. (розм.) Набридливо, настирливо повчати когось, давати непрохані поради або вказівки, часто з відтінком докору чи зверхності.
2. (заст.) Набувати досвіду, мудрості через життєві випробування, вчитися на власних помилках (зазвичай у формах минулого часу, наприклад, “напучувався досить”).