1. (розм.) Сильно, інтенсивно бити, лупцювати когось.
2. (перен., розм.) Суворо дорікати, читати нотації, сварити когось.
напучувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Що ж сталось тепер такого, що почав він плутатися в життя Івана Семеновича, мішати йому думки, ба й напучувати його? Зле, неприємне почуття до Звірятина залило Івана Семеновича, завихрило сотні ущіпливих, гострих слів і враз затихло невиразною думкою: а чи не заздрить він на цього з усього й з себе вдоволеного Звірятина?
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |