1. На протилежному боці, з іншого боку чогось; навпроти.
2. У прямій протилежності, у протиріччі до кого-, чогось; навпаки.
3. (Уживається як прийменник із родовим відмінком) Безпосередньо проти кого-, чогось; навпроти.
напроти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Потупцявши трохи в нірішитільності, Васілій крякнув (хотя цей звук в його виконанні всьо жи боліє нагадував рохкання), підійшов бдо мальчіка й усівся напроти нього, прямо на підлогу. Заботліво су зивши глазки, він спросив: — Про шо ти думаїш?
— Невідомий автор, “Shakhmati Dlia Dibiliv”
Приклад 2:
Напроти його сидів Володимир та стара гувернантка Fräulein Егпestine. Коло неї — якийсь невідомий для Лаговського молодик, польського типу, чорнявенький з закрученими вусенятами, фатуватий.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Адже ж мені й зараз сидіти поміж цими двома братами — то вже щастя… А тут, щоб довершити щастя, іще й третій брат сидить напроти нас… Чого ви, Fräulein Ernestine, так недовірливо хитаєте головою? Гувернантка зневажливо скривила губи, комічно ніби звисока обдивилась всіх трьох братів Шмідтів і ще зневажливіш вимовила: — Ой, зазнала я на своїй шкурі того щастя!..
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |