1. Жіноча форма від напрасний — така, що не має сенсу, користі або доцільності; марна, даремна.
2. (у ролі власної назви, напр., у літературі) Персоніфікація або ім’я, що символізує марність, безплідні зусилля або невиправдані сподівання.
напрасна
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бідо напрасна! Що було — то з’їла з дітиськами своїми, — он, сидять!
— Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”
Приклад 2:
Таки й була б! Дурний , що промiняв на тебе; бо то було таке покiрне, добре, хоч прикладай до рани… Узиваєш її задрипанкою, а сама її зелену сукню перешила та й досi соваєш – немає встиду! К и л и н а Та вже ж, у вас находишся в новому!.. Он чоловiка десь повiтря носить, а ти бiдуй з свекрушиськом проклятим, – нi жiнка, нi вдова – якась покидька! Який би чоловiк з тобою всидiв? Бiдо напрасна! Що було – то з’їла з дiтиськами своїми, – он, сидять!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Частина мови: іменник (однина) |