Значення
-
Рішуча вимога, категоричне прохання, висловлене з упертістю; дія за значенням дієслова «наполягати».
-
(у філософії, логіці) Один з основних законів формальної логіки, що стверджує, що кожна думка (поняття, судження) повинна бути чіткою, певною і несуперечливою; закон тотожності.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. наполягання, р. наполягання, д. наполяганню, з. наполягання, о. наполяганням, м. наполяганні, к. наполягання