1. Плюнути на щось або когось, зазвичай з презирством, байдужістю або зневагою.
2. Переносно: зневажити, віднестися з повною байдужістю, зробити щось або не зробити, не звертаючи уваги на наслідки, думку оточуючих або установлені норми.
наплювати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Як усі німі, досконало вміє собі в життю порадити і не дасть собі в кашу наплювати. Отже, поки Ада виводить Перфецького по галі, знайомлячи з товарист вом, наш бородань рухається невхильно уздовж прецікавого столу з напоями й зимними перекусками, налягаючи на гощення безпосередньо під величавим образом «Зашлюб- лення Діви», красно зрихтованого пензлями Якуба Тінторетта, славного в XVI віці артисти-маляря.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
а чи трiумфальний прохiд по свiтових музеях, — наплювати, дарма, аби тiльки виламатися, вимачкуватися з колiї — з отої вiковiчної вкраїнської приреченостi на небуття. Це окрема тема, ледi й джентльмени, панi й панове, перепрошую, якщо забираю вам забагато часу, менi нелегко про все це говорити, до того ж я дiйсно тяжко недужа, моє зацьковане, виголоднiле, а коли не бавитися евфемiзмами, так i просто згвалтоване тiло третiй мiсяць невгаває в дрiбненькому нутряному дрожi, особливо жаскому — до млостi!
— Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”
Приклад 3:
КЗОТ вони знають, як молитовник, і не дадуть собі в кашу наплювати. П’ятий — той, що у френчі й галіфе кольору кави, — пристав у дорозі до веселої, безжурної компанії.
— Невідомий автор, “Tigrolovi”
Частина мови: дієслово () |