Словник Української Мови
Буква
Спеціальна сумка або рюкзак, що кріпиться на плечах для перенесення вантажу, зокрема дитячий рюкзак для шкільних книг і приладдя.
Застаріла назва для частини обладунків (лат, кіраси), що захищала спину воїна.
У техніці — деталь, конструкція або пристрій, що кріпиться ззаду, на спині чогось (наприклад, сидіння, машини).
Приклад 1:
Якось непомітно для себе самих ми із мКд чи то згубилися в густій імлі, чи то від усього пережитого потроху почали втрачати свідомість, у кожному разі, чимраз більше домінувало відчуття, що всі елементи підвладного нам світу: я, вона, він, я, велика торба з брезенту, чорний шкіряний наплічник, синтетична барсетка, плетена сумочка з торочками, конференційний кейс із торішнім «Плейбоєм»; золота і вицвіла, вицвіла й золота Діва Марія та ще невеличкий обшар бруківки, з-поміж каменів якої проростали кволі стеблини Hypericum perforatum L. плюс Centaurium minus Moench — усе це перетворюється на незбагненну цілість, єдність… на щось одне. І тоді я усвідомив, що Львів — це місто, яке безпосередньо межує з краєм світу.
— Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”
Приклад 2:
Били недовго, та й невміло, тож, коли все закінчилось, він лише витер кров із розбитої губи, закинув на плече порожній наплічник і побрів на вокзал, аби вибиратись далі на схід — туди, де його все ще чекали. Після тижневого очікування, коли хвилі нагрівались палючим сонцем, а їх усе не вантажили, вони підбили Ніколаіча зійти з ними на берег.
— Тютюнник Григорій, “Вир”