1. Технічний термін, що позначає половину встановленого або розрахункового зазору (проміжку) між двома поверхнями, деталями в механізмах, будівельних конструкціях тощо.
2. У переносному значенні — стан неповної, часткової ізоляції або відчуженості; ситуація, коли контакт або взаємодія обмежені, але не повністю перервані.