1. (про звук) Такий, що вимовляється з неповним замиканням артикуляційних органів, що створює звук, проміжний між приголосним і голосним; апроксимант.
2. (про приголосний) У фонетиці — приголосний звук, утворений неповним змиканням мовних органів, коли повітряний потік вільно проходить через вузьку щілину без відчутного тертя (наприклад, українські [в], [й]).