Значення
-
(у фонетиці) Стан або якість звука, при вимові якого артикуляційні органи займають проміжне положення між повним замиканням і відносно широким розчином, що створює обмежену щілину для проходження повітряного потоку; характеристика приголосних звуків типу [в], [ж], [й].
-
(у лінгвістиці) Артикуляційна ознака приголосних (щілинних та апроксимантів), що відрізняє їх від зімкнених (смичних) і відкритих (голосних) звуків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівзатуленість, р. напівзатуленості, д. напівзатуленості, з. напівзатуленість, о. напівзатуленістю, м. напівзатуленості, к. напівзатуленосте