напівзамкнутість

1. (у математиці, зокрема в топології) Властивість множини, яка є перетином відкритої та замкнутої множин у топологічному просторі; стан такої множини.

2. (у лінгвістиці) Властивість певних розрядів слів (наприклад, займенників, прислівників, прийменників), які, на відміну від повністю відкритих (продуктивних) класів (іменників, дієслів тощо), лише обмежено поповнюються новими одиницями.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |