Значення
-
(у математиці, зокрема в топології) Властивість множини, яка є перетином відкритої та замкнутої множин у топологічному просторі; стан такої множини.
-
(у лінгвістиці) Властивість певних розрядів слів (наприклад, займенників, прислівників, прийменників), які, на відміну від повністю відкритих (продуктивних) класів (іменників, дієслів тощо), лише обмежено поповнюються новими одиницями.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напівзамкнутість, р. напівзамкнутості, д. напівзамкнутості, з. напівзамкнутість, о. напівзамкнутістю, м. напівзамкнутості, к. напівзамкнутосте