1. Стан або властивість об’єкта, що є лише частково відкритим, обмежено доступним для сприйняття, використання чи контролю ззовні.
2. У лінгвістиці (фонетиці) — характеристика артикуляції голосних звуків, при якій язик займає проміжне положення між положеннями для звуків відкритого та закритого ряду; одна з ступенів підйому язика при утворенні голосних.