Значення
-
Стан або властивість об’єкта, що є лише частково відкритим, обмежено доступним для сприйняття, використання чи контролю ззовні.
-
У лінгвістиці (фонетиці) — характеристика артикуляції голосних звуків, при якій язик займає проміжне положення між положеннями для звуків відкритого та закритого ряду; одна з ступенів підйому язика при утворенні голосних.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. напіввідкритість, р. напіввідкритості, д. напіввідкритості, з. напіввідкритість, о. напіввідкритістю, м. напіввідкритості, к. напіввідкритосте