1. Властивість об’єкта (фігури, структури, функції), яка полягає у збереженні його вигляду лише при певних перетвореннях симетрії, а не при всіх; неповна симетрія.
2. У математиці, фізиці та хімії — тип симетрії, при якому система інваріантна відносно комбінації двох перетворень (наприклад, повороту та відбиття), але не відносно кожного з них окремо.