1. (у філософії, особливо в схоластиці) такий, що існує не самостійно, а лише в іншій речі або субстанції як її властивість, стан або відношення; що має причину свого існування частково в собі, а частково в іншому.
2. (у граматиці) такий, що виражає значення неповної або опосередкованої причинності, наприклад, про дію, що відбувається з певної причини, але не цілком через неї.